Загроза Закарпатській віртуальності

By , in Думки on . Tagged width:

Безстрашний коментатор, оратор, автор скандальних, сенсаційних постів… Кожен може дати волю фантазії, відкритись із зовсім невідомого боку саме в соціальній мережі. Віртуальний світ багатьом дає змогу втілити мрії, бажання, які у реальному житті здаються недосяжними. Це спокушає, манить. Уже важко уявити людину, яка хоча б раз на день не відвідала одну зі соціальних мереж — Фейсбук, чи то Інстаграм. Чому вони заполонили наше життя та як розпізнати залежність, розповіла психолог благодійної організації «Львівська освітня фундація» Ірина КОРОЛЕЦЬ. 

— Чому нам важливо користуватись соцмережами: виставляти свої фото, писати пости, стежити, чи «лайкають» наші фото, пости і т.д.?

— Людина завжди перебуває у соціумі, і спілкування із іншими людьми є важливою складовою. Наразі наш світ технологічний, насичений подіями (ми встигаємо більше, ніж минуле покоління) та швидкоплинний. Ми обираємо засоби комунікації, які відповідають критеріям сучасного світу. А це соціальні мережі. Ми спілкуємось, розповідаємо про себе і дізнаємось про світ інших людей, переглядаючи стрічки, виставляючи пости, коментуючи. Так, нам важлива реакція людей, адже тоді ми розуміємо, що ми не одні, що хтось нами цікавиться. Те саме ми робимо і в житті: говоримо і спостерігаємо за реакцією людей.

— У чому полягає схожість реального та віртуального світу? 

— Не варто порівнювати їх між собою, адже вони існують паралельно. Просто кожен обирає, яким чином він хоче ділитись та діставати інформацію. А от відмінним, як на мене, є те, що в реальному житті ти будуєш стосунки з людьми і витрачаєш багато сил та енергії для комунікації. Порівняйте, у мережі можна просто висловити свою думку смайликом, або не читати пост від людини, або висловити свою думку і не мати жодних наслідків для себе. А в житті тобі потрібно обґрунтувати свою позицію, висловити її так, щоб не образити співрозмовника і, можливо, відповідати за порушення етичних норм спілкування.

— Як щодо самооцінки? 

— Існує думка, що залежність від соцмереж мають люди із заниженою самооцінкою. Це не так. Адже для того, щоб написати «привіт» чи пост, і бути готовим прочитати негативний відгук, теж треба бути рішучим. Але спілкування є простішим, це правда.

Ти можеш стати популярним блогером та станом на сьогодні це звичайна актуальна навичка, яка тобі до вподоби, і ти її розвиваєш… для чого? Можливо, це засіб підвищити продажі. Ми ж дивимось на людину, яка веде блог, не через те, що вона його вміє вести, а через те, що вона нам у ньому показує   (кулінарний майстер-клас; поради, як зекономити на шопінгу…). Можливо, ти ділишся порадами, щоб показати свої вміння більшій аудиторії чи щоб допомогти комусь, бо сам через це пройшов.

— Чи можна скласти психологічний портрет людини на основі записів із соціальних мереж? 

— Психологічний портрет людини містить опис внутрішнього складу особистості, й завдяки ньому можна припустити, як людина поводитиметься за певних обставин. У соцмережах ми бачимо те, що людина сама захоче показати. Адже яку саме інформацію виставляти у своєму профілі — кожен обирає особисто. Ми самі вирішуємо, яку емоцію показати публіці: сум, веселощі, радість… Проте часто ми самі не знаємо, чого потребуємо, а значить можемо пропустити реальну допомогу збоку. З іншого боку, завдяки фото ми можемо побачити, якою себе людина бачить, її цінності та погляди на життя. Тому, так, ми можемо описати внутрішню складову особистості за допомогою соціальних мереж. Крім того, можемо дізнатись, якою діяльністю захоплюється людина, які місця відвідує, з ким спілкується. Знаєте, це більше ніж психологічний портрет. Насправді, ми можемо знати про людину все. І часто велика кількість реальної інформації, яку б ми не розповіли незнайомим людям, є у соцмережах, і її можна використати по-різному.

— Чи підвищує користування соцмережами ризик соціальної ізоляції?

— Так, бо ми можемо забути будувати реальні стосунки з людьми. А потім —забувати, як це робити. Комунікативні навички потрібно розвивати, як і навички розв’язання конфліктів. Потрібна практика. У мережі ти не бачиш реальної емоції людини. У нас є дзеркальні нейрони (нейрони головного мозку, які збуджуються як під час виконання певної дії, так і тоді, коли ми спостерігаємо за виконанням цієї дії), що допомагають нам зрозуміти дії інших людей, вивчати нові навички способом наслідування. Сидячи постійно в соціальних мережах, ми обмежуємо себе емоційно, можна навіть сказати, що є ризик застоятись в одній емоції, бо самі не перелаштуємось і ніхто нас не перелаштує. Згадайте моменти, коли у вас поганий настрій — і ви потрапляєте до кола людей, яким весело. Тут є два варіанти: або вони вас дратують, бо не дають можливості побути з тією емоцією, яка вас заполонила (сум, тривога тощо), або ви починаєте сміятись разом із ними. Це дія дзеркальних нейронів.

— Як зрозуміти, що людина узалежнена від соцмереж? 

— Вчені навіть прагнуть внести у класифікатор хвороб цей різновид залежності. Негативні наслідки залежності проявляються у всіх сферах життя. Ускладнюється комунікація з оточенням, з’являються проблеми із дедлайнами на роботі, труднощі зі здоров’ям (негаразди зі сном, шлунком, м’язами), особиста сфера життя теж не розвивається.

— Хто найбільше у групі ризику? 

— Передусім діти та підлітки. Саме їм найбільше потрібна підтримка соціального оточення та впевненість у власних можливостях. Вони є приманкою для злодіїв та шахраїв, адже вся інформація є доступною. Ми знаємо імена батьків, де вони працюють, де вчиться дитина, де буває. Завдяки геолокації ми навіть знаємо, де саме вона перебуває в той чи інший момент. Батьки часто неусвідомлено виставляють інформацію про своїх дітей. Звичайно, вони це роблять, щоб усі пораділи, але не варто забувати і про тих, хто може використати цю інформацію проти нас. Кібербулінгу вже присвячені окремі сайти. Напрочуд важливо вчитись самостійно і дітей вчити кібербезпеки. Ну серйозно, треба змиритись із тим, що соціальні мережі — це одна зі складових сучасного світу. Ви ж не говорите дітям: «Не виходь на вулицю взагалі. Там тільки зло». Ви вчите Правил дорожнього руху, поведінки з незнайомцями. В інтернеті — те саме.

Спілкувалась Анастасія ШЕВЧЕНКО

Джерело